Сторінки

вівторок, 8 листопада 2011 р.

Мандруючи Європою..

Довгоочікувана мандрівка відбулася! Угорщина, Австрія, Ліхтенштейн, Німеччина, Швейцарія! Чудові і незабутні 7 днів :) Детальний маршрут тут. Намотано близько 3 820 км.
Більш детально про кожну країну та кожен день подорожі:

1. День 1 [Львів - Чоп - Егер (Угорщина)]
2. День 2 [Будапешт (Угорщина)]
3. День 3 [Зальцбург (Австрія)]
4. День 4 [Вадуц (Ліхтенштейн), Цюріх (Швейцарія)]
5. День 5 [Берн - Женева - Монтре (Швейцарія)]
6. День 6 [Бад-Райхенхалль (Німеччина)]
7. День 7 [Відень]

День 1. Львів - Чоп - Егер

Львів - Чоп - Егер (Угорщина) - 489км.
Напередодні зустрілося нас четверо в такому складі: Дмитро та Марта, Андрій і я з метою побудови плану :) Заодно випили смачного вина за успішне повернення додому :) Зійшлися на тому, що нічого лишнього брати не варто. Отже, вже дома ми спакували рюкзаки, викинувши добру половину їх вмісту і заснули міцним сном :) 

Зранку викликали таксі і вчотирьох поїхали на вокзал. Приїхали без 15 хвилин 8. Біля головного вокзалу стояло багато туристичних автобусів.. Трохи походивши-попетлявши, знайшли свій автобус, зайняли свої місця і стали чекати відправлення. Наші місця – 13 – 16. Виїхали вчасно, що, звісно, тішило. І почалася багатогодинна їзда.....
 
Чоп. На кордоні з Угорщиною. 
Погода зранку була досить прохолодна. До Чопа зробили здається дві санітарні зупинки.  Стрілки годинника повільно і ліниво намотували кола.. І от нарешті, добралися до кордону! Ууу... Як то довго і нудно перетинати кордон!.. Пригріло сонце, навіть припекло добряче.. І доооовге чекання перевірки паспортів\їх здача\ їх видача.. перевірка багажу.. Водіям доводилось деякий час стояти з включеним мотором, щоб могли працювати кондиціонери, бо з автобуса виходити довгий час не дозволялось.. І о чудо! Ми знову в дорозі! Проте наша гід сказала, що нам пощастило, бо справилися зі всім дуже оперативно. І от прийшов той час, коли ми перетнули кордон – Україна залишилась позаду а перед нами відкрила свої обійми Угорщина :)

Перше, що кидається в очі, це поля! Це щось просто неймовірне! Широченні простори квітучого соняшника: милуєшся – намилуватися не можеш. 
А ще поля тут не простоюють так, як у нас. Сади яблук та інших фруктів, поля кукурудзи, капусти, пшениці.. Все тут оброблене і доглянуте.. Солому від зернових, до речі, тут як в мультику "Ну постривай!" (хто пам'ятає) запаковують у такі цікаві рулончики :)  
А зараз сидимо і дивимося фільм з Томом Генксом. Бо до нашої першої екскурсійної точки "Егер" ще біля 200 км... А фільм гарний). Наївна позитивна комедія про Кракожію  і її жителя Віктора Наворського.

          P.S. Таке враження, що ті соняхи не закінчаться ніколи)...

Егер.
Нарешті ми на місці! Це так приємно вийти з автобуса, розімнути руки-ноги та глибоко вдихнути угорського повітря :) Підходимо до одного із винних погребів родини Кіш (Kiss Pincészet) в Долині Красунь (Szépasszony Völgy), де і має відбутися дегустація, а там навала інших екскурсійних груп :) Це трохи насторожило, але ненадовго, бо в черзі нам таки не довелося стояти. Всередині трохи гамірно і таємничо :)
 Їхня Діплома :)

Зайшли всередину голодні і спраглі, а вийшли ситі, напоєні та задоволені :)
На кожен із столів офіціанти приносили великий казанок з гуляшем. Після тривалої подорожі він йшов на ура! Гуляш був ну дуже смачний! Всі їли з великим апетитом.
А паралельно відбувалася дегустація вин: "Егерська Дівчина", "Бича Кров", "Мускатне", "Мерло" та ще одне, назву якого я успішно забула.. 
А останній, 6-тий раз наливали повний бокал того вина, яке сподобалось з усіх попередніх п'яти найбільше :) Для мене це було "Мускатне". А от найніжнішим було біле вино "Егерська Дівчина".
Також був конкурс на заливання вина прямо в горлянку :) Учасникам цей конкурс, здається, особливо сподобався :)
А тут власник винного погребу. Ну і ще я :)
20.15 - злегка спянілі, подорожуємо далі.. Дегустування вин досить таки пізнавальна і приємна професія :) До Будапешту ще близько 130 кілометрів. Опустилися сутінки. Приємна вечірня прохолода за вікном. Якась така атмосфера таємничості і загадковості навколо :) Десь далеко за вікном мигають вогники. Хочеться врешті розпластатися на ліжку і заспати мертвим сном...
 
Нарешті заїхали в Будапешт! Місто вночі надзвичайно красиве! Проїжджали повз площу Героїв.. Всі ці підсвітки.. Надзвичайно гарно! Водій якось зразу не зорієнтувався: довелося петляти лишніх 15 хвилин.. Втомлена була надзвичайно. Голова просто плеч не трималася) Врешті добралися до нашого готелю "Арена", 4-ри зіркового. Це був подарок від нашого туру, що приємно здивувало.
Зайшли в готель,отримали ключі-карточки. Були надто втомлені, то ж зробили лише пару фото нічного міста з свого балкончика.                                                      

День 2. (24 липня 2011р. Будапешт)

 Єгер-Будапешт - близько 140 км.

Прокинулися зранку десь о 6.30. Після довгого переїзду і короткого сну було трохи важко активізуватися і відірвати голову від подушки, але ми справилися! Зібрали речі, перепакували рюкзаки, здали перепустки-ключі і пішли снідати за шведський стіл. Було якось незвично трохи, але смачно =) Особливо сподобалося солодке та всякі мариновані фрукти). Наостанок фотографуємося біля годинників і покидаємо цей чудовий 4-рьох зірковий готель – приємний подарунок від нашої турфірми.DSC_6884Біля автобуса на нас вже чекав наш новий екскурсовод з Будапешту - приємна така  балакуча жіночка. Розмовляла російською з помітним акцентом, часом так захоплювалася, що важко було встигати за швидкістю і специфікою її подачі інформації).
Отже, спочатку ми прослухали оглядову екскурсію в автобусі. Я істерично намагалася робити три речі одночасно: слухати, запам’ятовувати та фотографувати… Так з вікна мені вдалось сфотографувати один із чудесних будапештських мостів. Сам по собі він дуже гарний, а вночі, коли ще освітлюється безліччю ліхтариків… то взагалі неймовірно красиво…
DSC_6924Потім нарешті ми вийли з автобуса на пішохідну мандрівку. Прогулялися по рибацькому бастіоні. Дуже гарна і велична споруда. З розповідей запам’яталося те, що цей бастіон служив лише окрасою міста і ніколи не був бойовою одиницею… Ось, власне, і він:DSC_6941
Також побачили чудовий собор св. Матіаша в готичному стилі
DSC_7025
Та макет собору для незрячих!
DSC_7020
За 1 Євро можна значно наблизити до себе чудові краєвиди за допомогою такої штуковини-біноклю:
DSC_7042
А тут, біля цієї будівлі, можна зранку побачити Президента, який здійснює чи то пробіжку, чи то на велосипеді катається, вже точно і не пригадую =)DSC_7063
І знову чудовий вид на Дунай
DSC_7095
Мені дуже сподобався ось цей фонтан з багатьма дійовими особами
DSC_7107
Хех, тепер я багато чого нового дізналася про своє нове прізвище ;)
DSC_7124Також запам’ятавя мені величезний пісочний годинник. Повністю пісок в ньому перетікає рівно за 1 рік, тобто 31 грудня. І коли останні піщинки впадуть на дно, тоді відкорковується шампанське, починаються танці і наступає новий рік!)
DSC_7167На найвідомішій (і одній з найкрасивіших у Європі) площі Будапешту – Площі Героїв. Вночі, освічена ліхтарями, вона просто надзвичайна! Пам’ятник Тисячоліттю Угорщини.
DSC_7189
Біля площі знаходиться гарний парк з трохи незвичною назвою Варошлігет. В ньому є декілька штучних озер, на яких знаходяться такі досить симпатичні об’єкти, названі мною як “таксі” та “потопаючий будиночок” :)
DSC_7199DSC_7208
Біля одного із озер височить замок Вайдахуняд.
DSC_7228DSC_7232
На одній із стін – погруддя Дракули
DSC_7243
І біо-туалет посеред озера). Ми так і не дізнались про його призначення ).
DSC_7249
Сентендре
А далі ми поїхали на факультативну екскурсію в містечко Сентандре, що за 20 км від Будапешту. Там розміщено багато лавочок з всякими цікавими штуковинами: прикраси, іграшки, парасольки, біжутерія, одяг, сувенірчики і т.д. Ось це – натуральний ароматизатор повітря :) Справді оригінальний і цікавий. Правда коштує 5 Євро..
DSC_7373
Зайшли в музей марціпанів. На вході нам дали скуштувати справжнього марципана. Смачно! :)
Фігура принцеси Діани у повний ріст з марципанів!DSC_7318DSC_7271
Також марципановий Майкл Джексон та ще багато всяких неймовірних робіт!
DSC_7296
Пообідати зайшли у ресторан-музей “Лабіринтус”.
 DSC_7262Там дуже балакучі офіціантиSmile Замовили гуляш. Цього разу він був з картоплею, дуже смачний! А на додачу – гостра ароматна і просто термоядерна паприка! (Зранку мені від неї трохи було не по собі, але це не завадило мені знову їсти її зараз..) Ммм.. Смакота! Надіюся, я не заробила собі гастрит). Також надзвичайно смачним був салат з капусти, приготований по якомусь спец рецепту. Порції других страв ну вже дууууже великі! В цьому ж ресторанчику відвідали музей вина.
DSC_7342В приміщенні прохолодно, волого і сиро.. і приємно…
DSC_7356
Сіли в автобус, повернулися назад в Будапешт, заїхали на площу Героїв, забрали решту туристів, які не їхали з нами в Сентендре. І от воно! Нарешті о 16.30 зійшли на палубу кораблика! DSC_7389
Оо.. це була просто неймовірна манрівка!!! Хитка палуба, неймовірна краса навколо, чайки в небі, невичерпне шампанське.. І дощ.. І фото під дощем.. І Вальс під дощем!)DSC_7764
І такі справжні щирі і широкі посмішки! Це було так.. так гарно.. Хочеться щоб той п’янкий радісний настрій залишився надовго! Приємний мелодійний голос екскурсовода розповідав про мости, під якими ми пропливали.. А ми танцювали вальс під дощем.. А всі дивились і посміхалися :) Ах.. заради цього варто було сюди приїхати ;)
Парламент у всій своїй красі!
DSC_7441
І дев’ять мостів, під якими ми пропливали.. Вже і не пам’ятаю, чи під кожним з них я загадувала бажання, чи тільки під першим?)
DSC_7531DSC_7458DSC_7477DSC_7480DSC_7514
Круто було б проплисти під цими мостами вночі, коли вони освітлені.. Ех.. Ми ще обов’язково це зробимо, правда ж? ;)
І от зараз радісні і усміхнені ми їдемо в наш наступний готель, по дорозі дивимось якусь комедію про екскурсовода з групою в Греції. Трохи банальний і попсовий фільм, але дивитись і одночасно писати ось ці мемуари можна ;)
Досить швидко приїхали в готель. 3-ох зірковий, затишний, «Панорама». Гарно оздоблений. Номери комфортні і красиві.. 
Вночі почав лити дощ.. Я прийняла душ і дуже скоро відключилася. Снився Притула і якісь маньяки, яких я тягала по судах)..

День 3 (25 липня 2011р. Австрія: Зальцбург)

З Будапешта (Угорщина) прямуємо до Зальцбурга (Австрія). Близько 550 км.
Зранку зібрали речі, щоби відразу здати ключі. Відкрили двері, а за ними на нас вже чекав наш новий пухнастий знайомий :) І так діловито і по господарськи пішов оглядати наш номер :) Ну, ясна річ, ми з ним побавилися чуть, перекинули на спину, почухали за вухом. Він задоволено муркав. Судячи з такої нахабно-легковажної поведінки - загальний улюбленець :)
Загальний улюбленець власною персоною)
Пішли снідати о 7.20. І це було нашою помилкою - більшу частину їжі вже успішно розібрали голодні турристи :) Від сосисок, яєчні і їм подібних і слід простив). То ж ми поснідали відразу десертом - шоколадними кульками з молоком, рогаликом з джемом та апельсиновим соком. Було дуже смачно. Домовилися в наступні дні оперативніше йти на сніданок :)
Сіли в автобус та поїхали. Хвилин за 40 їзди, спокійно і непомітно перетнули кордон Угорщини і в’їхали в Австрію! Такий перетин кордону мене влаштовує - ніяких там перевірок віз-паспортів-багажу, декількагодинних затримок.. Це класно.
Проїжджали повз поля з безліччю повітряних вітряків, вони собі флегматично крутили лопастями). 

Також зустрівся нам по дорозі завод по переробці нафти. Досить таки вражаючих розмірів, ефектно так і колоритно виглядає. На такому тільки круті бойовики і знімати :)
Ще тішить те, що нарешті тут можна зрозуміти надписи! А то з угорською мовою якось трохи туго було... А ще тут круті дороги! Автобани, модні електронні знаки на дорогах, багато тунельчиків, камер, які фіксують перевищення швидкості та інші порушення правил дорожнього руху. Зараз ми потроху під’їжджаємо до підніжжя Альп.
 
На годиннику 9.29. Об’їзною дорогою минули Відень. В нього поки не заїжджаємо – прямуємо до Зальцбурга. Цікава особливість: в Австрії заборонено екскурсоводам без ліцензії балакати по мікрофону. Пояснюють це тим, що австріяки таким чином захищають свій власний бізнес-туризм... Андрій тут поруч штудіює німецький розмовник). Зальцбург – батьківщина Моцарта, тож зараз дивимося про нього фільм «Амадей». 
І от ми приїхали. В Зальцбурзі нас вже чекала тітонька-екскурсовод Люсі. Приємна така, розказує цікаво і не нудно. Провела нам коротеньку пішохідну екскурсію. 
Пам'ятник велосипедисту на набережній
Ріка Зальцах
 Одна із вуличок Зальцбурга. Мені особливо сподобались вивіски магазинчиків..
Зальцбург відомий в першу чергу як батьківщина Моцарта. І це доволі помітно. Вітрини магазинчиків так і  пістріють вивісками з його зображенням. І на цьому досить вдало заробляють гроші. Ось і тут, посеред вулички посадили Вольфганга за фортепіано..
 На площі Альтер Маркт під номером 109 знаходиться найменший будиночок в Зальцбурзі.




 "Зависання у повітрі" :)
Кафедральний собор. Його висота - 76 метрів, а вміщує він 10 тисяч людей.. Його вважають найбільш досконалою будовою епохи Ренесансу у всіх німецькомовних країнах. І справді, він вражає своєю величчю..

Соборна арка та статуя Діви Марії. Якщо стати у певній точці площі і подивитись на статую, то можна побачити, як два ангелики, що на арці, одягають Марії корону.

Всередині собору надзвичайно гарно! Там така специфічна атмосфера величі і піднесення, що неможливо її передати словами! Боїшся зробити зайвий рух, аби не створити лишнього шуму і не розвіяти ту атмосферу глибини і спокою.. 
 
 
В соборі знаходитьсястаровинний орган та бронзова купіль, в якій хрестили Моцарта.

Ми оглянули ще одну величну споруду Зальцбурга - Собор Святого Петра - католицький символ міста.   
 
 
Кажуть, торкнувшись цього місця, відпускаються всі гріхи :)
 
 Похмура і порожня статуя.. В прямому значенні..
 Замок Гогензальзбург. Нажаль вільного часу було замало, щоби відвідати цей замок. А дуже шкода..
 Прямо на вулиці можна пограти у здоровенні шахи
Фонтан РезиденцБруннен 
Палац Мірабель та сад біля нього з фонтанами, скульптурами та акуратними і доглянутими газонами - чудове місце для прогулянок. 

В супермаркеті купили продуктів на наступний день і поспішили до автобуса, так як вільний час вже закінчувався.. Сіли в автобус і поїхали.. І навколо нас знову попливли гори..
До німецького кордону під'їжджали шаааалено повільно.. Кілометрові корки.. У фільмотеці фільми певно закінчилися, то ж нам запустили якусьмузику-брумкало. Повз нас повільно пропливали автівки. З однієї з них до мене мило посміхався хлопчина років 8-9-ти і махав мені рукою :) Прямуємо в готель. Навколо нас чудові Альпи! 

Рівно о 19.00 ми заїхали в Бундес Републік Дойчлянд!  Їдемо по об'їзній Мюнхена...
Їдемо і їдемо.. і кінця краю тому нема.. через оті шалені корки запізнюємося по плану на більше як годину.. Знову щось наплутали з місцем розташування готелю.. знову петляли, це вже як традиція)

Прибули на місце без 15 хв. 12-та ночі. Це було дууууже важко їхати майже 6 годин! Сходила в душ, лягла спати пів другої ночі..